Тижня не минуло з моменту публікації мого інтерв’ю, як на сайті, відомому своєю “незалежністю” та “непідкупністю”, вже з’явився замовний матеріал із залякуванням та погрозами на мою адресу.
Показовий кейс, який має бути зафіксований публічно.
Так, на сайті from-ua.org (із традиційним для його медійних атак посиланням на open-ua.net) з’явився шедевральний матеріал, замаскований під нібито “сатиричну номінацію” мене на премію Дарвіна.
Мене там оголосили “абсолютним фаворитом”. З огляду на те, що решта осіб у цьому списку або вже були вбиті, або померли за ґратами, я сприймаю це як пряму погрозу вбивством у зв’язку з моєю професійною діяльністю журналіста.
Організатори цієї атаки фактично перейшли межу допустимого та вдалися до дій, які мають ознаки кримінальних правопорушень:
- вказали на “фінал моєї кар’єри”;
- оприлюднили мою домашню адресу (прямий доксинг та наведення);
- закликали “небайдужих громадян” звернути на мене увагу, натякаючи на самосуд;
- заявили, що до мене “завітають” люди, одягнені в “тактичну форму одягу”, що виглядає як прямий натяк на озброєних осіб.
Чому це сталося саме зараз?
Вважаю, що ця кампанія є прямою і миттєвою реакцією на моє інтерв’ю з українським підприємцем Богданом Пукішем, щодо якого нещодавно були запроваджені санкції.
Хочу чітко підкреслити свою позицію як журналіста: я не є адвокатом будь-кого та нікого не виправдовую. Я також не стверджую, що державні санкції були накладені незаконно.
Моя позиція проста й прозора: якщо людина звертається публічно та просить про належне і законне розслідування - професійний обов'язок журналіста - надати їй можливість висловитися.
Як громадянин, я вважаю, що якщо провина доведена - винний має бути покараний. Якщо ж санкції були застосовані помилково - така помилка має бути виправлена.
Однак сама спроба підняти тему законності та інституційного порядку викликала настільки нервову реакцію, що в хід пішли вже прямі натяки на фізичне усунення. І це наводить на дуже тривожні думки.
Варто також згадати, що, за словами самого Богдана Пукіша в опублікованому мною інтерв’ю, медійна кампанія передувала реальному фізичному нападу на нього у 2025 році. Тепер за схожими лекалами намагаються тиснути й на мене.
У зв’язку з цим мною вже подані:
1. Відповідні заяви про вчинення кримінальних правопорушень за статтями 129, 345-1, 171 та 182 КК України до ГУ Національної поліції у м. Києві та Офісу Генерального прокурора.
2. Звернення до Інститут масової інформації та Оксана Романюк з проханням зафіксувати цей інцидент у моніторингу прав журналістів та “Барометрі свободи слова”.
Також хочу звернутися до всіх дотичних.
Ви справді вважаєте нормальним, що в Україні можна безкарно публікувати матеріали з прямими натяками на вбивство журналіста, публікувати його домашню адресу та закликати до "візитів" людей у тактичній формі? Інститут Масової Інформації (ІМІ) ZMINA. Центр прав людини Національна спілка журналістів України (НСЖУ) Платформа прав людини Офіс Генерального прокурора Національна поліція України Freedom House Ukraine CPJ Europe and Central Asia / Committee to Protect Journalists Reporters sans frontières / Reporters Without Borders / RSF
read more..